Нещодавно астрономи отримали найчіткіші зображення поверхні Сонця за всю історію спостережень. Їх надало сонячне обсерваторне дзеркало Daniel K. Inouye Solar Telescope (DKIST) на Гаваях — найпотужніший сонячний телескоп на планеті. Нові світлини відкрили загадкові надтонкі магнітні «смуги» — динамічні магнітні поля, які хвилеподібно коливаються.
Ці смуги проходять уздовж стінок гранул — конвекційних клітин, де гаряча плазма піднімається на поверхню. Їх ширина лише 20 км — невелика у масштабах Сонця. При проходженні сонячного світла через ці магнітні завіси утворюються ділянки яскравішого і темнішого світла.
Керівник дослідження, Девід Курідзе з Національної сонячної обсерваторії США, пояснює: «Темні смуги означають слабше магнітне поле, а яскраві — сильніше». Спостереження велися у вузькому діапазоні видимого світла (G-смуга), і результати чудово збіглися з комп’ютерними моделями фізики поверхні Сонця.
Це відкриття має велике значення, адже Сонце входить у фазу максимального 11-річного циклу активності. Розуміння таких тонких деталей магнітного «архітектурного» устрою зорі — ключ до прогнозування космічної погоди та захисту нашої технологічної цивілізації.
Нещодавно астрономи отримали найчіткіші зображення поверхні Сонця за всю історію спостережень. Їх надало сонячне обсерваторне дзеркало Daniel K. Inouye Solar Telescope (DKIST) на Гаваях — найпотужніший сонячний телескоп на планеті. Нові світлини відкрили загадкові надтонкі магнітні «смуги» — динамічні магнітні поля, які хвилеподібно коливаються.
Ці смуги проходять уздовж стінок гранул — конвекційних клітин, де гаряча плазма піднімається на поверхню. Їх ширина лише 20 км — невелика у масштабах Сонця. При проходженні сонячного світла через ці магнітні завіси утворюються ділянки яскравішого і темнішого світла.
Керівник дослідження, Девід Курідзе з Національної сонячної обсерваторії США, пояснює: «Темні смуги означають слабше магнітне поле, а яскраві — сильніше». Спостереження велися у вузькому діапазоні видимого світла (G-смуга), і результати чудово збіглися з комп’ютерними моделями фізики поверхні Сонця.
Це відкриття має велике значення, адже Сонце входить у фазу максимального 11-річного циклу активності. Розуміння таких тонких деталей магнітного «архітектурного» устрою зорі — ключ до прогнозування космічної погоди та захисту нашої технологічної цивілізації.
