Під час смертельно небезпечного занурення крізь атмосферу Сонця, зонд Parker Solar Probe NASA безпосередньо зафіксував потужний плазмовий вибух, що рухався до поверхні нашої зірки, з безпрецедентною деталізацією.
Нові вимірювання Паркера виявили протони з енергією приблизно в 1000 разів більшою, ніж очікувалося, та плазмовий струмінь, що стріляє до Сонця, а не від нього. Паркер мав унікальне розташування між Сонцем та джерелом частинок, що дозволило вченим легко з’ясувати, звідки вони взялися. Ці результати свідчать про те, що складність і міцність клубків у магнітному полі Сонця можуть прискорювати заряджені частинки до набагато більших швидкостей, ніж очікувалося, виходячи лише з сили поля.
Плазмовий струмінь, спрямований до Сонця, був спричинений «магнітним перез’єднанням» в сонячній атмосфері — вибуховим процесом, під час якого магнітні поля руйнуються та знову з’єднуються. Це потужне явище перетворює енергію, що зберігається в магнітному полі Сонця, на енергію, яка прискорює сонячний вітер — постійний потік заряджених частинок, які Сонце вивергає по всій Сонячній системі.
Розуміння магнітного перез’єднання має вирішальне значення для кращого прогнозування космічної погоди, яка зумовлена сонячним вітром та іншими енергетичними спалахами нашої зірки. Космічна погода є головним підозрюваним у тому, що призвело до руйнування атмосфери Марса, перетворивши його з придатної для життя планети на крижану пустелю. На Землі космічна погода може викликати геомагнітні бурі, які спричиняють затемнення, пошкоджують супутники, перешкоджають радіо- та GPS-сигналам і навіть наражають астронавтів на небезпеку. З іншого боку, вона також дає Землі її характерні чудові полярні сяйва.
Магнітне поле Сонця надзвичайно потужне, складне та динамічне. Прогнози космічної погоди вимагають складних комп’ютерних симуляцій на основі рівнянь, що описують поведінку магнітних полів, але Сонце настільки велике та заплутане, що ці рівняння завжди будуть наближеними. Щоб підвищити точність моделей, вчені повинні збирати надзвичайно детальні вимірювання Сонця. Саме тут на допомогу приходить сонячний зонд Parker.
Сонячний зонд «Parker» – це перша місія, що здійснила політ у верхні шари атмосфери Сонця, які називаються короною. Він безпосередньо вимірює магнітні поля та частинки в короні та навколо неї з безпрецедентною деталізацією, надаючи наукове розуміння геліосфери (сонячної атмосфери, яка оточує всю Сонячну систему масивною витягнутою бульбашкою).
